Криза влади в Росії та її наслідки для України

Частина І. Росія починає прокидатись. Ознаки підготовки до перевороту в країні

В Росії поширюється невдоволення політикою Путіна, яка створює негативні наслідки для країни та всіх верств її суспільства;
це починають відкрито демонструвати як представники уряду РФ, так і інформаційна спільнота та пересічні громадяни;
Путін відчуває, що його може зрадити правляча верхівка країни, тому переходить на дистанційне управління нею;
наслідком таких процесів є послаблення позицій президента РФ, що може стати причиною втрати ним своєї влади.  

Всі ті, хто має здоровий глузд, давно вже усвідомили, що головною перешкодою у припиненні війни Росії проти України є позиція Путіна. Він прагне будь-що домогтися своїх цілей. Для нього знищення України стало головною метою життя та особистою справою його маніакального характеру. Тим більше, що зараз війна зайшла так далеко, що від її наслідків залежить не тільки його влада, а й фізичне виживання. Тому він готовий заплатити за перемогу над Україною будь-яку ціну і намагається це зробити  практично. Для цього він вже пожертвував життями близько 1,3 млн росіян, які загинули на фронті чи отримали важкі порання, економікою Росії, яка вже на межі краху, а також державними геополітичними інтересами у важливих  регіонах світу.

Як наслідок, кремлівський диктатор поставив під загрозу саме існування Росії як єдиної цілісної держави, але все ж не зміг досягти бажаного. І вже, напевно, не зможе, цього зробити, оскільки його, так звана СВО остаточно потрапила до глухого кута. Це цілком очевидно, що навіть  підтверджується фронтовими подіями. Росія не тільки не може прорвати фронт і примусити Україну капітулювати, але втрачає окуповані нею території.

Негативні наслідки такої діяльності Путіна вже почали відчувати на собі переважна більшість російського населення – від олігархів та міністрів до пересічних громадян. Суспільство потерпає від війни, громадяни втрачають доходи, дія західних санкцій не лише підриває добробут, але й створює небезпеку для здоров’я і життя. Є також такі, хто вважає, що Росія рухається шляхом колишнього Радянського Союзу, тому й застерігають, щоб вона не повторила його долі. 

В зв’язку із цим в Росії починають  не тільки негативно ставитися до Путіна, але і усвідомлювати необхідність усунути його від владного керма як головного джерела зовнішніх та внутрішніх проблем країни. А дехто вже й налаштований практично це зробити у даному напрямі. Так, вже є певні ознаки підготовки можливого державного перевороту у Російській Федерації. Вони з’явилися ще минулого року, коли економіка Росії почала занурюватися у кризу, а війна заходити в глухий кут.

Так, з літа 2025 року російські топчиновники, точніше ті олігархи, які стоять позад них, почали вживати заходів з протидії руйнівному путінському курсу. Це робилося у вигляді публічної демонстрації економічних проблем країни, що мало впливати на Путіна. Зокрема, один із таких найбільш резонансним кроків був зроблений у рамках Петербурзького міжнародного економічного форуму в червні 2025 року. У своїх виступах міністр економічного розвитку РФ М. Решетніков, міністр фінансів А. Сілуанов, глава Центрального банка Росії Е. Набіулліна, глава Сбербанка Г. Греф, голова комітету Держдуми по бюджету і податкам А. Макаров та низка інших урядовців, політиків і бізнесменів охарактеризували економічну ситуацію в країні, яка  переддення глибокої кризи. Їхні виступи ще не можна було сприймати як бунт проти Путіна, але вони стали таким певним сигналом. Російські урядовці вперше дозволили собі відкрито не погодитися з Путіним, який наголошував на успіхах російської економіки, в тому числі, на тому ж форумі. 

Водночас почали траплятися випадки невиконання урядом розпоряджень Путіна. Наприклад, у червні минулого року Путін поставив завдання урядові знизити частку імпорту у ВВП нижче 17% до 2030 року. Та міністр економічного розвитку РФ М. Решетніков визначив зовсім інші цілі, які передбачали збалансувати торгівлю у спосіб нарощування імпорту товарів з країн-партнерів Росії.     

Те ж стосувалося і планів запровадження в Росії цифрового рубля. Путін розпорядився, щоб Центральний банк прискорив цей процес аби якомога швидше забезпечити можливість масового використання такого розрахунку. Однак, керівництво ЦБ не поспішає виконувати таке розпорядження Путіна. Тобто, уряд Росії ще у минулому році почав частково діяти автономно від Путіна, що раніше було зовсім неможливим.

Також Путіна почали вимикати з реального інформаційного простору. Це не так вже й важко було зробити, оскільки він, як і будь-який диктатор, схильний вірити лише в те, що він хоче почути. Такими характерними особливостями президента РФ безпосередньо користується військове керівництво країни, нав’язуючи йому хибні уявлення про хід війни Росії проти України. Найбільш резонансний із таких прикладів – публічні повідомлення начальника Генерального штабу ЗС РФ В. Герасимова в грудні минулого року про те, що збройні сили Росії захопили м. Куп’янськ. Як всім відомо, насправді цього не сталося.

Аналогічним чином радник президента з економічних питань М. Орєшкін запевнює Путіна у позитивній динаміці роботи російської економіки та у відсутності там істотних проблем. Таким чином запобігають спробам представників уряду Росії довести до президента те, що насправді відбувається в економіці країни.

Досить очевидно, що Путіна дезінформують і у питанні особистих якостей та планів і намірів президента США Д. Трампа. І це робить не Міністерство закордонних справ, яке публічно розповідає про нього правду, а керівництво російських спецслужб.  Тому Путін ухвалює неадекватні рішення, які уряд країни знову ж таки не виконує. Або виконання призводить до негативних наслідків стосовно Росії, ставлячи його у незручне положення. Як в першому, так і в другому випадку це підриває авторитет Путіна, а з ним і його влади. Прикладом є його накази про захоплення тих, чи інших населених пунктів або територій до нічим не обґрунтованих дат. Як правило, подібні розпорядження не виконуються і породжують лише чергову дезінформацію з боку військового командування РФ.

Такими же відірваними від життя є розпорядження Путіна в економічній сфері, зокрема, щодо швидкого відновлення високих темпів розвитку російської економіки. Чергове із таких розпоряджень урядові було в лютому поточного року з вимогою вивести темпи зростання економіки на рівень, що вищий від світового, вже у найближчій перспективі. І це під час різкого прискорення кризових процесів в країні. Не дивно, що уряд, фактично ігноруючи його вимоги,  просто зробив відписку.

І, нарешті, повністю безпідставними виявилися сподівання Путіна на те, що президент США Д. Трамп буде прихильний як до нього особисто, так і до Росії. А також що він готовий «розділити» з Путіним світ, зруйнувати НАТО та  примусити Україну капітулювати. Всі такі путінські сподівання виявилися марними. Насправді політика Д. Трампа лише мала вигляд  такої. Насправді він намагається ослабти Росію, як головного військового супротивника США та конкурента на світовому ринку енергоносіїв. Наразі Д. Трамп практично досяг бажаного. Росія перебуває у глибокій кризі, і її не врятує тимчасове підвищення цін на нафту внаслідок війни США та Ізраїлю проти Ірану. До того ж Д. Трамп відібрав у Росії європейський ринок нафти і газу, який для неї був головним джерелом бюджетних надходжень. Не зважаючи на те що Д. Трамп дійсно створив проблеми у відносинах між США та Європою, він не тільки не зруйнував НАТО, а навпаки, сприяв зміцненню його європейської складової. Так, Америка підштовхнула Європу до реалізації масштабної програми переозброєння, що значно підвищило її спроможність протистояти Росії.

Так же розчарувало Путіна ставлення Д. Трампа до України. Наприклад, США припинили надавати фінансову допомогу Україні, однак продовжують постачати їй зброю через НАТО та за європейські кошти. Д. Трамп дійсно тисне на Україну у питанні передачі Росії всієї території Донбасу. Але він у такому разі не застосовує проти України санкцій чи обмежень. Вони запроваджуються США лише стосовно Російської Федерації та її партнерів, як це трапилося з російськими компаніями «Лукойл» та «Роснефть», а також з Індією.

Скоріш за все, Путін нарешті починає усвідомлювати, що насправді відбувається. І також відчув загрозу своєму пануванню. Тому з грудня минулого року він різко знизив публічну політичну активність та практично перестав з’являтися на людях. За низкою оцінок він, в основному, переховується у своїх бункерах під посиленою охороною.

Додатковим чинником, який підштовхнув Путіна до цього, стали блискавична операція США у Венесуелі, під час якої полонили її президента Н. Мадуро, а тамтешня влада змушена проводити проамериканську політику. А також розпочата Америкою війна проти Ірану та знищення її лідера А. Хаменеї і цілої низки інших високопосадовців.

Всім цим Д. Трамп не тільки демонструє свою повну зневагу до Москви та її інтересів. А нею ще й сприймається як підготовка США до нападу на Росію. Особливим шоком для Путіна стала зрада охоронців Н. Мадуро та А. Хаменеї, що підірвало у нього довіру і до своєї охорони. В результаті з січня та особливо з березня поточного року Путін ще глибше «ліг на дно» і почав дистанційно управляти країною.

Такі вчинки Путіна почали послаблювати його владу, оскільки дистанційний режим не дає змоги повною мірою забезпечувати контроль над ситуацією в державі. Цим очевидно скористалися певні політичні сили, які мріють про переміни в країні. Проявом такого є поширення в інформаційному просторі Росії негативних оцінок ситуації в державі, що відбувається з лютого ц.р. Спочатку вони розповсюджувалися маловідомими блогерами, а потім до них долучилися і представники Z-спільноти. В основному в їхніх коментарях йдеться про загострення економічних проблем в Росії, про провал так званої «спеціальної військової операції», а також про те, що Москва не спроможна адекватно відреагувати на дії США у Венесуелі та Ірані. 

Особисто Путіна та інших представників вищого державного керівництва РФ вони не чіпали, але раніше і без того їхні виступи були б прирівняні до екстремізму та дискредитації російської армії. Людей заарештовували та засуджували на великі терміни ув’язнення за відчутно меншу критику того, що відбувається в країні.  В лютому-березні ц.р. влада Росії жодних репресій  не застосовувала.

Тому критична активність в Росії вийшла на якісно новий рівень та набула характеру масової інформаційної компанії. До неї долучились навіть окремі депутати Державної думи РФ, не кажучи вже про топблогерів. З лютого ц.р. вони почали відкрито критикувати керівництво, однак самого Путіна все ще не згадували.

В такому плані найбільш резонансним став виступ заступника глави комітету Держдуми РФ з економічної політики М. Арефьєва в лютому нинішнього року, який звинуватив владу країни у тому, що вона знищує  економіку держави. Він також передбачив виникнення глибокої кризи в країні у 2026 році. Такий прогноз, по суті, було зроблено на фоні оприлюднення російськими ЗМІ вищезгаданого завдання Путіна урядові країни про пришвидшення темпів її росту до вище світових.

Пізніше його підтримав голова Центрального комітету комуністичної партії РФ Г. Зюганов, який піддав різкій критиці звіт про роботу уряду Росії в 2025 році. В основному вона стосувалася фінансово-економічного блоку, політики Центрального банку, сфери житлово-комунального господарства та, загалом, політичної системи країни.

А в березні ц.р. генерал-полковник у відставці Л. Івашов, колишній начальник Головного управління міжнародного військового співробітництва МО РФ, привселюдно визнав провал «СВО», спрогнозувавши розпад Росії вже у 2027 році. Водночас він висвітлив негативні сторони діяльності військового командування РФ та порядків, які домінують у російській армії. Вони, ці критики, не були покарані. Лише окремі російські пропагандисти засудили їх виступи.

Ще одним показовим аспектом діяльності російських мас-медіа можна назвати подання особи Путіна як старої та немічної людини, яка, по суті вже не спроможна ефективно правити країною. Як приклад, нібито помилкове оприлюднення на сайті президентської адміністрації чорнових матеріалі привітання Путіним жінок зі святом 8 березня. Там він кахикає та задихається, що очевидно свідчить про його недугу. На погляд більшості експертів, таке відео не могло помилково з’явитися у відкритому інформаційному просторі, оскільки все, що стосується особисто Путіна, ретельно перевіряється.

Апогеєм критики в адресу керівництва РФ стала серія постів відомого прокремлівського російського блогера І. Ремесла 17-18 березня поточного року. Він охарактеризував війну проти України як тупикова, яка лише завдає збитків Росії, а також закликав судити Путіна як нелегітимного президента, військового злочинця та розкрадача державних коштів.

Це викликало широку і бурну реакцію в Росії та світі. Це був практично перший та поки що єдиний із подібних випадків. Тим більше, що до цього часу І. Ремесло був на твердих провладних позиціях, підтримував керівництво Росії та критикував опозицію. Крім того, він особисто написав ряд доносів на лідера російської опозиції О. Навального та його соратників про начебто шахрайства у їх Фонді боротьби з корупцією. 

Влада РФ знову практично не відреагувала та не вжила жодних репресивних заходів щодо І. Ремесла. Блогера лише госпіталізували до психіатричної лікарні. Але ж його батько і сестра – психіатри. Тому це більше схоже не на репресивну психіатрію, яка була у колишньому Радянському Союзі, а на те, що його просто тимчасово сховали.

На цьому фоні в лютому-березні ц.р. в деяких регіонах Сибіру виникла та загострюється конфліктна ситуація, що пов’язана з насильним вилученням ветеринарними органами у фермерів худоби, яка потім знищується. Це пояснюються ніби необхідністю блокувати поширення небезпечної інфекційної хвороби тварин.  Однак, це викликає недовіру у людей, оскільки представники ветслужб не можуть підтвердити реальність епідемії та не дозволяють фермерам направляти біометеріали для проведення незалежних аналізів. Ба більше, у багатьох випадках виконавці вилучення худоби та її знищення не мають при  собі необхідних документів. А компенсації не покривають збитків.

Як наслідок, фермери втрачають свої основні майнові активи, а з ними і засоби для існування. Органи місцевої влади не надають належної  допомоги  і взагалі уникають зустрічей з постраждалими. Пристрасті розпалюють також  чутки про те, що насправді худобу вилучають та знищують не через епідемію, а в інтересах компанії «Мираторг», яка намагається стати монополістом на м’ясо-молочному ринку Росії. Причому, вона нібито пов’язана з заступником голови Ради безпеки РФ, колишнім президентом та прем’єр-міністром країни Д. Медвєдєвим.   

У відповідь люди почали вдаватися до акції протестів та закликають своїх родичів з числа учасників «СВО» залишити Україну і повернутися додому зі зброєю в руках для захисту своїх інтересів та майна. Влада застосовує проти них силу, що ще більше збільшує напруженість в регіоні. Втім, наслідки ще більш широкі. Знищення сотень одиниць худоби неминуче призведе до нестачі м’яса в Росії та різкого підвищення цін на нього, що стане ще одним чинником посилення соціальної напруженості в країні.

Юрій Ільченко,
Інститут глобальної політики

(Зображення згенеровано нейромережею)